День військ протиповітряної оборони ЗСУ. Щит і меч нашого неба

6 липня ми вшановуємо тих, хто стоїть на варті українського неба, війська протиповітряної оборони Збройних Сил України. Цей день відзначають не лідери держави, а люди у формі, оператори радарів, розрахунки зенітно‑ракетних комплексів і пеленгатори, які кожну ніч і кожну мить готові підняти в повітря «залізного стража» та оберігати небо.

Коріння та перші кроки (1992–1996)

У січні 1992 року на базі колишніх радянських зенітних дивізіонів розпочалося формування самостійних українських підрозділів ППО. Генерал-майор Василь Бірюков, перший командувач, наголошував:

«Ми приймали на себе відповідальність за кожне мирне небо над нашою землею».

Через фінансову скруту та брак запчастин офіцери використовували тракторні двигуни від фермерів, аби підтримувати в робочому стані радари С-300 і «Бук». Липень 1996-го ознаменувався централізацією, до складу Військ ППО приєднали радіотехнічні бригади та полки, заклавши основу легкої мобільності й постійної готовності.

Реформи та модернізація (1997–2004)

У 2001 році після сумнозвісного інциденту зі збиттям цивільного літака навчання на полігонах отримали суворіші правила безпеки. Злиття ППО з Повітряними Силами у 2004 році створило єдину командну структуру та дало змогу впроваджувати стандарти НАТО.

Генерал Ігор Гладкий запустив програму «змішаної ППО», поєднавши радянські С-300 з українськими переносними «Грім-1». Тестування вночі складалося з відновлення старих ракет і налагодження алгоритмів наведення , важкий, але необхідний етап становлення власного науково-виробничого циклу.

Випробування агресією (2014–2021)

Анексія Криму й війна на Донбасі 2014 року стали справжнім стрес-тестом для ППО. Полковник Олександр Чалий згадував:

«Ми вперше побачили нові загрози, а саме безпілотники, що раніше не застосовувалися проти нас».

164-й зенітний полк перехопив понад 50 дронів біля Донецька, а мобільні групи «Стріла-10» збили дрон у густонаселеному районі Світлодарська. Ці операції довели, що гнучкість і маскування ключ до збереження неба.

Щит у повномасштабній війні (2022–2025)

24 лютого 2022 року Війська ППО опинилися під безпрецедентним навантаженням. Підполковник Андрій Савченко з 156-ї бригади коментував:

«Кожна пущена ракета Patriot чи С-300 це сотні врятованих життів».

Завдяки злагодженій роботі саржанта Ірини Бондар і "Нічних Яструбів" з Києва, а також секретних груп «ОТОЧЕННЯ-1» під Харковом, середній рівень перехоплення досягнув 90 %. Міжнародні системи Patriot, NASAMS, IRIS-T і SAMP/T заповнили вразливі ділянки, але головною силою лишаються люди.

Критика та уроки без популізму

Незважаючи на героїзм підрозділів ППО, фахівці відзначають кілька ключових недоліків:

Недостатнє фінансування у мирний час.

«У 2021 році ми іноді чекали на пальне для тренувальних пусків по кілька тижнів, що ускладнювало підтримання навичок», значає полковник Олександр Васильович Петренко, колишній начальник служби логістики Повітряного командування «Захід».

Логістичні затримки з новими системами.

«Системи Patriot надходили в Україну, але тривалий час лежали на складах, поки не завершилися бюрократичні процедури. Наші оператори освоювали їх вже під час бойових чергувань»,  говорить підполковник Олена Миколаївна Іванова, начальниця групи інтеграції іноземних систем ППО Оперативного командування «Південь».

Кадровий голод.

«Молода генерація не бачила перспектив у службі, допоки не розпочалася повномасштабна війна. Ми втратили два роки на пошук та підготовку операторів», ділиться майор Сергій Вікторович Скрипник, старший інструктор факультету підготовки операторів ППО Харківського університету Повітряних Сил.

Замість популістських обвинувачень ці висновки стали каталізатором змін: оптимізовано бюджетні процедури, спрощено сертифікацію техніки та активізовано програми заохочення й навчання контрактників, але це лише одні із важливих кроків для досягнення фактичного порядку у віх сферах діяльності сучасної армії.

Українські війська ППО це не лише техніка, а передусім люди, які в складних умовах формували нову якість безпеки неба. Їхні успіхи  це результат наполегливої праці, самовідданості та постійного вдосконалення.

Попри всі труднощі та виклики, протиповітряна оборона України продовжує розвиватися, залишаючись щитом, який прикриває країну від новітніх загроз.

Слава героям Повітряних Сил! Слава Україні!

 

Авторка Вікторія Мастофанова